БУВ ЛЮДИНОЮ ЧЕСТІ ТА ВІДВАГИ
З невимовним болем наша громада отримала чергову трагічну звістку – у війні за незалежність і територіальну цілісність України загинув житель села Перехрестове, прикордонник, мужній воїн і захисник, сержант Артем Олександрович Сікаченко. Йому виповнилося лише 25 років і через декілька тижнів життя обірвалося у бою за нашу державу.
Народився Артем 2 березня 2001 року в селі Перехрестове. Про нього згадують, як про скромного, відповідального, надійного, гарно вихованого хлопця та доброго товариша. Завжди ввічливий, людяний, розсудливий, совісний, надзвичайно чуйний, він любив вечорами зустрічатися з друзями, займатися спортом та вів здоровий спосіб життя.
Після закінчення дев’яти класів Перехрестівської школи, Артем Сікаченко вступив до одного з Одеських училищ, де здобув професію електрика. Працював за фахом, а коли розпочалося повномасштабне вторгнення, зовсім юним, з 9 березня 2022 року, пішов захищати Батьківщину. І хоч у хлопця була можливість демобілізуватись, молодий боєць уперто залишався на позиціях.
Артем був інспектором прикордонної служби другої категорії, навідником-оператором групи ударних безпілотних авіаційних комплексів. Вірний військовій присязі та українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув 28 березня 2026 року під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, в районі населеного пункту Мала Вовча Харківської області.
І хоч увесь цей час рідні сподівалися на диво, та ДНК-експертиза підтвердила найгірше – їхнього сокола Артемчика забрала жахлива, безжальна і безглудза війна. Він мав ще жити, будувати майбутнє, радіти кожному дню поруч з батьками, братом, коханою, друзями і близькими людьми. Та не судилося… Непроправне горе прийшло у родину Сікаченків, навіки залишивши біль і смуток у серцях всіх, хто любив і знав Артема.
16 травня, у теплий, сонячний весняний день ми провели в останню дорогу полеглого захисника Сікаченка.
Здавалося, що його односельці зірвали всі домашні квіти. Бо дорога від початку Перехрестового, через залізничний переїзд, і аж до батьківського будинку була рясно встелена тюльпанами, нарцисами, бузком, ірисами та іншою рослинністю. Люди у скорботі, зі сльозами на очах та стоячи на колінах, зустрічали траурний кортеж.
У дворі родини Сікаченків місцевий священник, отець Володимир, провів відспівування Артема. Після цього всі рушили до храму на заупокійну літургію.
Вже на кладовищі прощальні промови виголосили староста Перехрестівського старостинського округу Василь Іванович Грекуляк та представники Державної прикордонної служби і Територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
«Велике горе і нестерпний біль прийшли у родину Людмили і Олександра Сікаченків, – сказав В.І. Грекуляк. – Сьогодні ми прощаємося із їхнім дорогим синочком, а ще братом, коханим, онуком, племінником і нашим односельцем. Ми прощаємося із Захисником, який віддав найдорожче – своє життя за Україну, за наш спокій. На початку війни, 6 березня 2022 року, до лав самооборони вступив батько Артема – Олександр, а через три дні і сам Артем. До останнього подиху хлопець захищав нашу державу. Він був справжнім патріотом, людиною честі і відваги, взірцем мужності та хоробрості. Загинув на передових рубежах, віддавши себе заради миру в Україні. Йому назавжди 25 років. Доземний уклін Артему і вічна памʼять!»
Затишанська гомада висловлює найщиріші співчуття батькам загиблого воїна - Людмилі Вікторівні та Олександру Васильовичу, старшому братику Віктору, з яким в Артема був особливий духовний зв'язок, коханій дівчині Вікторії, всім рідним, близьким, друзям, побратимам… Наша громада втратила відважного захисника. Тож нехай добрий і світлий спомин про Артема Сікаченка назавжди залишиться в наших серцях, а Господь дасть рідним сили пережити таке важке і непоправне горе.
