Історична довідка
До складу Затишанської селищної ради входять 16 населених пунктів: селище міського типу Затишшя та села Андрусова, Весела Балка, Гедеримове Перше, Дружелюбівка, Загір’я, Краснопіль, Нова Григорівка, Скинешори, Торосове, Володимирівка, Іванівка, Малорошеве, Перехрестове, Перехрестове Перше та Петрівка.
Територіальна громада утворена у 2016 році шляхом об'єднання Затишанської селищної та Торосівської сільскої рад. Наприкінці 2020 року відбулося приєднання Перехрестівської сільської ради.
Загальна площа громади - 227,1 кв км.
Населення станом на 01.01.2024 року – 5 тисяч 757 осіб.
День села – 21 листопада, в день Святого Архангела Михаїла.
Затишшя виникло як залізнична станція в 1865 році під час будівництва Одесько-Балтської залізниці. Ця назвав походить від слова «затишок», а звідси і Затишшя. З пуском станції в дію, біля неї все більше стали поселятися люди. В 1876 році тут вже було 11 дворів з населенням 73 особи. Було відкрито земську пошту, одну лавку, буфет і корчму. В перше описав цю територію Ф.П.Де-Волан в книзі «Описание земли Едисон» датовано 1792 роком.
Під час революції 1905-1907 років робітники Одеських підприємств розповсюджували в Затишші соціал-демократичні листівки. У повстанні на броненосці «Потьомкін» брав участь місцевий житель З.Н.Дашкевич.
В травні 1921 року в Затишші організовується сільськогосподарське товариство «Батрак». В його розпорядженні було всього 60 десятин орної землі, до складу товариства входило 21 особа, з них 15 працездатних. Першим головою товариства був обраний Дашкевич Захар Мойсейович. 9 листопада 1921 року артіль була перейменована на «Весну».
Дякуючи зусиллям членів артілі, «Весна» з кожним роком міцніла і в травні 1924 року в її складі було вже 46 осіб, а в 1925 році артіль стала однією з передових в Одеській області.
В 1926 році в Затишші було збудовано елеватор на 100 тисяч пудів зерна.
В 1930 році організовано Затишанську МТС. Першим її директором був двадцятитисячник М.І.Шарапов. В 1941 році в селі вже нараховувалось близько 12 різних організацій: середня школа, лісопитомник, МТС, машинно-тракторна майстерня, колгосп, залізнична станція, райзаготконтора, сільпо, аптека, амбулаторія.
1 серпня 1941 року Затишшя було окуповано військами гітлерівської Німеччини та румунськими солдатами. З перших днів німецько-фашистсько-румунської окупації учитель місцевої школи А.І.Непомящий організував учнів для боротьби з ворогами. Але не маючи досвіду підпільної роботи, підпільники потрапили до рук жандармів і були розстріляні. Друга група патріотів, яку очолював Г.Г.Донський, розповсюджувала листівки, проводили всіляку диверсійну роботу на залізничній дорозі від станції Іванівка до станції Перехрестове.
В 1942 році на сільській площі окупанти розстріляли сімнадцять 16-річних юнаків і дівчат, членів підпільної комсомольської організації.
4 квітня 1944 року Затишшя від окупації звільнили війська третього Українського фронту.
Завдяки вигідному розташуванню, наявності залізниці в 70-80-ті роки минулого століття в Затишші функціонували виробничі та торгові підприємства: «Міжколгоспбуд», оптово-роздрібні бази, ремонтно-транспортні підприємства, «Сільгоспхімія», автотранспортне підприємство, хлібоприймальне підприємство, філія Краснознам’янського цукрового заводу, нафтобаза та ще багато інших.
На сьогоднішній день на території селищної ради працюють такі сільськогосподарські підприємства: ТОВ «Правда», ВКФ «Олтіс», ТОВ "Райз-Агро", СФГ "Земля", СФГ "Стан", ТОВ "Іриновка", залізнична станція, борошномельний комплекс ТОВ «Агромаркет – Експо», три навчально-виховні комплекси, центр соціально-психологічної реабілітації для дітей, дві амбулаторії, приватні підприємства.
Багата земля Затишанська на славні, видатні родини, які прославляють нашу землю своїми талантами, своїми добрими справами.
