ВІДКРИЛИ АЛЕЮ ПАМ’ЯТІ
Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого війна в безсмертні списки записала,
Хай згасла свічка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям від смерті захищали.
Такими зворушливими словами розпочався сьогодні мітинг, присвячений відкриттю Алеї пам’яті у селищі Затишшя. Біля Будинку культури, де за кошти селищної ради облаштовано меморіал, зібралися рідні загиблих захисників, працівники громади під керівництвом Геннадія Миколайовича Топольницького, освітяни на чолі з Оленою Камалівною Мирзакіровою, представники трудових колективів та організацій.
Ми зібралися, щоб вшанувати наших земляків, які ціною свого життя не давали ворожому чоботу топтати українські стежки і дороги. Хлопці загинули за всіх нас, тому пам'ять про них має бути вічною.
Ведучі мітингу – педагоги Затишанського закладу загальної середньої освіти Наталія Іванівна Онищенко та Анастасія Дмитрівна Кульчицька – згадали полеглих захисників громади поіменно:
Михайло Олегович Ліщенюк,
Сергій Олексійович Гоцуленко,
Віктор Сергійович Шухов,
Михайло Валентинович Бойко,
Василь Валентинович Щербакан,
Олександр Володимирович Бережок,
Анатолій Миколайович Козаченко,
Олександр Сергійович Чайковський,
Віталій Миколайович Пуя,
Олександр Володимирович Цуканов,
Олександр Вікторович Васильєв,
Сергій Михайлович Абрамов,
Юрій Юрійович Чабан,
Вячеслав Олександрович Губернатор,
Віталій Романович Палій,
Андрій Михайлович Табор,
Володимир Миколайович Бердага,
Іван Михайлович Романик,
Олександр Миколайович Чайковський,
Ігор Юрійович Гумерінгер.
Двадцять янголів, які назавжди у наших серцях, вони частинка хороброї нації, частина перемоги України.
Присутні вшанували пам'ять наших загиблих захисників Хвилиною мовчання, священик місцевого храму отець Сергій провів чин освячення Алеї. Потім всі поклали квіти до портретних зображень полеглих воїнів. Це був найбільш зворушливий момент, бо ніхто не міг стримати сліз у жалобі за нашими хлопцями. Гірко і важко на душі… Від нас ідуть кращі з кращих синів України і нічим не можна заповнити цієї втрати. Допоки ми живі – житиме пам'ять про них. З цієї Алеї на нас щодня дивитимуться очі захисників, нагадуючи кожному про страшне сьогодення. Ми не знаємо коли настане наша Перемога. Та коли вона прийде, ми будемо мовчати і плакати. Плакати і мовчати. А ще – дякувати, дякувати, дякувати тим, хто повернувся живим, та тим, хто навіки янгол…
