ПОВЕРНУВСЯ ДО СЕЛА НА ЩИТІ
Сьогодні неймовірно чисте блакитне небо, напрочуд тихий і теплий день. І саме в таку погожу днину ми попрощалися із зовсім юним захисником України – 21-річним Ігорем Юрійовичем Гумерінгером із села Перехрестове.
Йому б в таку гарну погоду ще поганяти в м’яча разом з друзями або просто поспілкуватися в колі однолітків на різні теми, радіти життю і здобувати професію… Але не так сталося, бо Ігор ще понад рік тому прийняв доросле рішення – стати на захист рідної землі і захищати її до останнього подиху. Скільки рідні не відмовляли його від такого кроку, та хлопець зробив по-своєму і, на превеликий жаль, сьогодні приїхав до дорогого серцю села на щиті.
Провести його в останню дорогу зібралося дуже багато людей – колектив Затишанської селищної ради на чолі з головою Геннадієм Миколайовичем Топольницьким, працівники та учні місцевого закладу загальної середньої освіти, побратими, друзі, знайомі, односельці…
Зранку жалобну процесію з тілом нашого мужнього воїна зустрічали на в’їзді в село Перехрестове «живим коридором», що проліг аж до батьківського дому по вулиці Ніжніченка. Після заупокійного молебню, який відслужив настоятель місцевого храму отець Володимир, всі рушили до кладовища.
На все село лунала «Плине кача», дорога була встелена квітами, люди зі сльозами на очах стояли на колінах, проводжаючи такого молодого захисника в останню дорогу.
Домовину на деякий час занесли у двір церкви, де ще раз зносилися молитви за упокій Ігоря та всіх полеглих воїнів.
Вже на кладовищі прощальні промови виголосили староста Перехрестівського старостинського округу Василь Грекуляк і представник Роздільнянського центру комплектування та соціальної підтримки Олександр Трофимов.
Гучно зазвучав Гімн України, у цю мить військові підняли Державний Прапор і тримали над домовиною. Стоячи перед батьками на коліні, О.Трофімов щиро подякував їм за виховання такого відважного сина і передав синьо-жовтий стяг зі словами: «Від імені Президента України, Верховного головнокомандувача Збройних Сил України, прийміть цей Прапор як символ держави, якій вірно і до кінця служив Ваш син».
Важко, до болю важко назавжди прощатися з нашими загиблими воїнами. Серце крається від таких непоправних втрат і жалю за життями кращих з кращих українців. Нам залишається тільки молитися за їх світлі душі, повік дякувати і назавжди берегти в пам'яті їх образ справжнього Захисника України.
