І НЕБО ПЛАКАЛО РЯСНИМ ДОЩЕМ
У нашій громаді ще одна болюча втрата – на війні загинув житель селища Затишшя Олександр Миколайович Чайковський.
З початку червня він вважався безвісти зниклим. Чоловік не повернувся із бойового завдання в Луганській області. Родичі стукали у всі двері, намагаючись розшукати Олександра, і до останнього вірили, що він живий та здоровий. Але не судилося – страшна звістка про евакуацію тіла з полю бою та висновки експертизи підтвердили найгірші здогадки рідних і близьких людей. Олександр Миколайович повернувся додому на щиті…
Народився наш воїн 16 липня 1977 року в селищі Затишшя. Тут навчався у школі, а після закінчення училища залізничного транспорту працював провідником на пасажирських потягах. Згодом здобув освіту електрозварювальника і до повномасштабного вторгнення трудився за цією спеціальністю на різних підприємствах як у селищі Затишшя, так і в Одесі.
На військову службу за мобілізацією Олександр Чайковський був призваний 12 грудня 2022 року. Служив на Донецькому та Луганському напрямках на посаді стрільця-снайпера механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону однієї з військових частин.
Відданий Військовій присязі на вірність українському народу, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув 2 червня в районі населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області.
Поховання Олександра Чайковсього відбулося у суботу, 3 серпня, у селищі Затишшя, від будинку брата Павла по вулиці Механізаторів.
Зранку жителі громади зустрічали загиблого воїна «живим коридором». Як тільки траурний кортеж перетнув межу рідного Затишшя – небо заплакало рясним дощем. Плакали і люди, встеляючи останню земну дорогу Олександра. Багато односельців пам’ятають його як світлу та позитивну людину, він був скромним, стриманим і водночас дуже хоробрим.
Побратими, які приїхали попрощатися з воїном, згадують Олександра як славетного бійця батальйону, він вирізнявся сталевою витримкою, незламною мужністю, професіоналізмом та непохитною вірою в перемогу.
Після заупокійного молебню, який відслужив настоятель місцевого храму отець Сергій, всі рушили до нового кладовища. Тут свої промови виголосили представники Затишанської селищної ради, місцевого центру комплектування та соціальної підтримки, а також військової частини, де служив Олександр Чайковський.
До болю зворушливим був момент передачі Державного Прапора родині загиблого воїна. Під цим стягом він став на оборону рідної землі, під ним і повернувся до своєї домівки. Повернувся, на превеликий жаль, на щиті…
Затишанська селищна рада висловлює щирі співчуття родині загиблого воїна – дочці Тетяні, дружині Наталі, брату Павлу, всім рідним і близьким.
Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять Олександру Миколайовичу Чайковському! Ми пам’ятатимемо про нього, як про нескорену, міцну духом людину, котра віддала своє життя заради нашого мирного майбутнього у вільній та незалежній Україні!
