І НЕБО ПЛАКАЛО РЯСНИМ ДОЩЕМ
Затишанську громаду знов об`єднало горе болючої втрати. Жорстока, кровопролитна війна продовжує забирати життя відважних українських воїнів, які стали на захист рідної землі.
Минулої суботи ми попрощалися із мужнім захисником Олександром Миколайовичем Чайковським. Люблячий батько і чоловік, добрий брат, щирий патріот. Він пішов захищати Україну та її народ, відстоювати мир на українській землі, спокій у рідній домівці, безпеку своєї родини. Олександр любив свою сім`ю, друзів, побратимів, любив свою державу… За них і загинув. Загинув за кожного з нас…
Зранку жителі громади зустрічали загиблого воїна «живим коридором», що простягнувся від в’їзду в Затишшя і до будинку брата Павла. Як тільки траурний кортеж перетнув межу рідного Затишшя – небо заплакало рясним дощем. Плакали і люди, встеляючи останню земну дорогу Олександра. Багато односельців пам'ятають його як світлі і позитивну людину, він був скромним, стриманим і водночас дуже хоробрим.
Побратими, які приїхали попрощатися з воїном, згадують Олександра як славетного бійця батальйону, він вирізнявся сталевою витримкою, незламною мужністю, професіоналізмом та непохитною вірою в перемогу.
Після заупокійного молебню, який відслужив настоятель місцевого храму отець Сергій, всі рушили до нового кладовища. Тут свої промови виголосили представники Затишанської селищної ради, місцевого центру комплектування та соціальної підтримки, а також військової частини, де служив Олександр Чайковський.
До болю зворушливим був момент передачі Державного Прапора родині загиблого воїна. Під цим стягом він став на оборону рідної землі, під ним і повернувся до своєї домівки. Повернувся, на превеликий жаль, на щиті…
Шира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять Олександру Миколайовичу Чайковському! Ми пам’ятатимемо про нього, як про нескорену, міцну духом людину, котра віддала своє життя заради нашого мирного майбутнього у вільній та незалежній Україні!
