СЕЛО ЗБІДНІЛО НА ЩЕ ОДНУ ХОРОШУ ЛЮДИНУ
Затишанська громада втратила ще одного вірного сина України – на війні загинув 32-річний житель села Торосове Сергій Михайлович Абрамов.
Він був водієм-електриком взводу радіорозвідки розвідувальної роти. Своє останнє бойове завдання він виконав 14 жовтня 2023 року біля населеного пункту Невське Донецької області. Тут отримав поранення, що виявилися несумісні з життям…
Сергій був сильний духом, любив спорт та був цілеспрямованою людиною. Народився 3 липня 1991 року в селі Торосове, тут закінчив 11 класів і продовжив навчання в Захарівському професійно-технічному училищі. Після служби в армії працював в Одесі на різних роботах – на будівництві та в охороні. Згодом разом з двома односельцями в рідному селі займалися вирощуванням овець.
З 18 років хлопець ріс без матері – вона померла від важкої хвороби. А п’ять років тому пішов з життя і батько. Тож з рідних у Сергія лише двоє старших братів та сестра (він був наймолодшим у родині).
Не встиг наш воїн створити власну сім’ю, бо спочатку прагнув міцно «стати на ноги». Але всі плани перекреслила війна. З січня 2023 року Сергій Абрамов був мобілізований на військову службу. Ніхто з рідних навіть не знав конкретного місця його перебування – будучи в розвідувальній роті, він все тримав у секреті. У телефонних розмовах з близькими говорили на різні теми, а от про свою локацію ніколи не казав. Лише із сповіщення про смерть рідні дізналися, що Сергій був на передовій фронту.
День прощання із загиблим воїном Сергієм Михайловичем Абрамовим виявився надзвичайно важким – 22 жовтня сотні людей прийшли висловити йому свою вдячність за мужність та схилити голови у глибокій скорботі.
«Живий» коридор вишикувався ще від села Загір’я. Люди за покликом серця вийшли на центральну вулицю і, стоячи на колінах, проводжали траурний кортеж. Чимало людей встелили квітами останній шлях Сергія і в селищі Затишшя. А вже в Торосовому зібралося все село – «живий» коридор стояв від залізничного переїзду до рідної домівки загиблого військового. І старі і малі зі сльозами на очах зустрічали свого односельця.
Після заупокійної служби, яку здійснив отець Сергій, велелюдна процесія рушила до кладовища. Домовину з тілом нашого захисника пронесли майже через все село – Сергій Абрамов востаннє побував у всіх місцях, де зростав, навчався і проводив час із друзями. За розповідями місцевих, у нього справді було дуже багато товаришів і всі вони приїхали з різних куточків, щоб провести в останню дорогу свого найкращого друга та побратима.
«Ніщо так не об’єднує людей, як біда, – сказала в прощальній промові на кладовищі староста села Марія Петрівна Кущенко. – Сьогодні вона у всіх нас одна – це страшна і проклята війна, яка забирає найкращих людей. На жаль, дуже коротким було життя нашого Сергія Абрамова. Він був дуже доброю і світлою людиною, хорошим братом, племінником, дядьком, вірним другом. За ним ніколи не заплачуть батьки, бо їх у хлопця нема. Але він залишиться у спогадах всіх рідних та близьких, у пам’яті жителів нашого села, яке збідніло на ще одну хорошу людину».
Ми сумуємо разом з родиною, друзями та побратимами нашого захисника. Царство Небесне воїну, який поповнив ряди Янголів-охоронців нашої громади. Вічна пам'ять і слава Сергію, який захищав кожного з нас і віддав своє молоде життя.
