ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ВОЇНОМ
Пекучий біль і гіркий смуток знову увірвалися до Затишанської громади…
В бою за Україну поклав своє життя 42-річний житель села Перехрестове Олександр Вікторович Васильєв.
Він був командиром відділення підвозу боєприпасів першого самохідного артилерійського взводу.
Загинув 19 вересня під час виконання бойового завдання поблизу міста Оріхів Запорізької області.
Олександр Вікторович був доброзичливою, врівноваженою та працьовитою людиною.
Народився 28 жовтня 1980 року в Луцьку. Середню школу закінчив у місті Тираспіль. Навчався в Одеському будівельному училищі і все життя трудився в будівельних компаніях.
Звістка про початок повномасштабного вторгнення застала чоловіка на роботі в місті Херсоні. З великими труднощами він повернувся з окупованої території до села Перехрестове, де живе його сім’я, і з початку літа 2022 року був мобілізований на військову службу.
Без підтримки й опори Олександра Васильєва залишилася його мати, дружина та п’ятеро дітей.
Поховання нашого воїна відбулося 26 вересня.
В Перехрестовім знову біда,
Село свого Героя ховає.
Вже не буде від тебе дзвінка,
Бо тебе вже між нами немає.
Вже не ступиш на рідний поріг…
Мамин дім тебе бачив востаннє.
За майбутнє ти наше поліг,
Ми вклонились тобі на прощання.
Плачуть всі: і дорослі, й малі,
Туга й жаль нам серця розриває.
Горе нам, горе нашій землі!
Війна кращих синів забирає.
Ти далеко. Вже десь в висоті.
Добрим воїном будеш у Бога.
Слава, Саша, навіки тобі!
Жаль, коротка життєва дорога.
Ці зворушливі віршовані рядки прочитав на кладовищі директор Перехрестівського Будинку культури Юрій Стрельбицький.
Вони викликали невимовний душевний біль і сльози у всіх, хто прийшов провести в останню дорогу нашого загиблого захисника Олександра Васильєва. Вони здійняли розпачливий крик матері та всіх рідних, які втратили надійну опору і підтримку.
Справді, нинішня війна забирає найкращих – тих, хто ще не все встиг у своєму житті, недолюбив, недосказав…
26 вересня наш воїн Олександр востаннє був у домівці своєї матері. Звідти його шлях проліг до місцевого храму, де отець Володимир здійснив заупокійну службу.
До місця вічного спочинку його пронесли стежкою, що веде від храму до кладовища. Це зовсім поруч із храмом, зовсім близько до Бога. І майже пліч-о-пліч із загиблим у минулому році односельцем, сусідом Михайлом Бойком. Їх розділяє всього одна могила.
Спіть спокійно, хлопці… Нехай світлий спомин про Захисників України, які віддали своє життя за свободу і незалежність нашої держави, завжди живе в серцях всіх людей.
У цей гіркий для родини час Затишанська селищна рада висловлює глибокі співчуття всім рідним і близьким загиблого воїна. Сумуємо разом з вами та розділяємо гіркоту втрати. Нехай світлий спомин про захисника України стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів та усіх, хто його знав, любив і шанував.
