НОВЕ ПОМЕШКАННЯ ДЛЯ БАБУСІ
Минуло майже два тижні з тих пір, як ми розповідали про нелегку старечу долю жительки села Перехрестове Зінаїди Іванівни Боднар. Нагадаємо, сталося так, що у 79 років вона стала непотрібною своїм трьом дітям і одного дня дочка просто привезла маму до Затишанської селищної ради й залишила надворі на лавці.
Увесь цей час (з 27 липня) бабуся перебувала в одному з відділень Захарівської багатопрофільної лікарні, де, на прохання голови громади Геннадія Миколайовича Топольницького, Зінаїді Іванівні забезпечили повноцінний догляд. За турботу й милосердя до старенької хочемо подякувати генеральному директору лікарні Антоніні Михайлівні Ганзій та всім медичним працівникам, які ділилися теплом своїх сердець та оточили бабусю справжньою опікою.
Та час спливав і керівництву Затишанської громади треба було думати про подальшу долю Зінаїди Іванівни. Відверто кажучи, ми сподівалися, що в когось із дітей родини Боднар все ж таки прокинеться відчуття провини перед матір’ю і двоє синів чи єдина дочка заберуть стареньку додому. Але наші сподівання виявилися марними. Ніхто з дітей так і не зрозумів який тяжкий гріх ліг на плечі їхнього роду.
Щоправда, як розповіла Зінаїда Іванівна, одного разу до неї приїхав син Петро. Посидів трохи, дізнався як мати і з сумом сказав, що не може забрати її до себе через сімейні обставини. Але обіцяв навідуватись, якщо неньку влаштують до спеціалізованого закладу.
З учорашнього дня, 9 серпня, бабуся перебуває у Центрі надання соціальних послуг сусідньої Чогодарівської сільської ради. Це так званий Будинок милосердя, який знаходиться у селі Малігонове. Від Затишшя не дуже далеко – всього хвилин 20 на автомобілі. Зінаїду Іванівну доставили туди з комфортом, на службовому транспорті Затишанської громади, у супроводі начальника відділу з питань соціальної та сімейної політики Ольги Павлівни Пустомельник.
Оскільки Затишанська селищна рада клопоталася про поселення бабусі до Центру надання соціальних послуг, то й оплачувати догляд за нею буде наша громада. А це 10 тисяч гривень на місяць або 120 тисяч гривень на рік бюджетних коштів – стільки, скільки житиме на білому світі Зінаїда Іванівна.
Наразі її влаштували до тримісної кімнати, де проживає ще одна жіночка. Тож поки що вони лише удвох у кімнаті. Центр має непогані умови для проживання, простору територію з альтанкою на свіжому повітрі, а мешканці забезпечені якісним повноцінним харчуванням та цілодобовою медичною допомогою. Словом, наша підопічна має бути задоволена своїм новим помешканням.
Вже прощаючись із нами, Зінаїда Іванівна сильно переймалася лише єдиним питанням: «Сюди ж немає автобусного сполучення… А як же мій синочок Петро зможе навідувати мене?»
