Треба у всьому знати міру
Треба у всьому знати міру
У Затишанській громаді живе найстарша жителька району Олена Іванівна Малєвська, яка нещодавно відсвяткувала свої 106 років.
Представники місцевої влади стверджують, що жінка є рекордсменкою за прожитими літами не лише на Захарівщині, а й в Одеській області. Про це свідчить і намір одного з одеських телеканалів зняти фільм про Олену Іванівну.
До речі, довгожителька любить спілкуватися з людьми, їй приємна увага гостей, тож розмова з нею завжди виходить теплою і змістовною.
В день народження до Олени Малєвської завітали голова Затишанської ОТГ Геннадій Топольницький зі своїми колегами Валентиною Клапатюк та Альоною Мирзакіровою. Були й представники районної влади – керуюча справами райради Юлія Василинич, голова організації ветеранів Володимир Марковкін та помічниця нардепа О. Пресмана Валентина Крилова.
Іменинниця дуже зраділа такій кількості гостей. Квіти, подарунки та щирі побажання зворушили жінку до глибини душі. Вона не звикла до такої уваги, бо прожила важкий, повний праці та різних випробувань вік. І лише на старості років, проживаючи у дбайливій родині своєї дочки Галини, відчула. що таке справжнє щастя – бути для всіх неначе перлиною, про яку всі турбуються і переживають.
Народилася Олена Іванівна 20 травня 1913 року в селі Росіянівка Захарівського району. Окрім неї в сім’ї виховувалося ще троє дітей.
Після революції селянам видавали по два гектари землі на кожного члена родини. Оскільки Малєвські були багатодітною сім’єю, то їм видали аж 12 гектарів. Відповідно – вони вважалися заможними, мали велике господарство. Але і працювати усім доводилося дуже багато. Через це ніхто з дітей не отримав освіти, у кращому разі – 1-2 класи церковно-приходської школи.
Олена Іванівна пригадує, що вже в п’ятирічному віці пасла гусей, а трохи згодом - і телят. Десятилітньою дівчинкою вона вже трудилася в полі погоничем.
У важкі часи голодомору весь урожай з колгоспу і запаси селян були вивезені на хлібозаготівлі. Через це від постійного недоїдання помер батько сімейства, тож мати з дітьми вимушена була переїхати до Красноокнянського району.
На новому місці Олена Малєвська влаштувалася працювати в місцевому колгоспі в польовій ланці. Трудилася дуже важко, бо практично всі роботи виконувалися вручну.
У 23 роки жінка вийшла заміж, через рік у молодого подружжя з’являється на світ син Олександр, а ще через два роки – донька Галина. Та недовго молодята тішилися один одним – Друга світова війна навіки розлучила жінку з коханим чоловіком Гаврилом. Його мобілізували на фронт у 1941 році, і додому він так і не повернувся.
Військові тяготи, згорілий від бомбардування будинок, окупація румунами, післявоєнне відновлення народного господарства, голод 1947 року – все Олена Іванівна долала одна, з двома малолітніми дітьми на руках.
У 1948 році жінка вирішила повернутися у своє рідне село Росіянівку, де жила її старша сестра з матір’ю. І знову – робота у колгоспі. Спочатку трудилася телятницею, а потім – дояркою. Олена Іванівна завжди демонструвала добрі результати праці, за що мала урядові нагороди, а її портрет довгий час прикрашав районну Дошку пошани.
Після виходу на пенсію жінка переїхала в селище Затишшя, де мешкає і зараз в турботливій та дружній родині своєї дочки Галини. По сусідству проживає онучка Олени Іванівни зі своєю сім’єю, тож всі радощі і труднощі долають разом, підтримують і допомагають один одному.
– У чому ж секрет Вашого довголіття? – запитуємо в Олени Малєвської.
– Треба все життя працювати і помірно харчуватися, – відповіла жінка. – Зараз трудитися я вже не можу. А зранку я люблю теплу каву з козячим молоком та цукром. Протягом дня їм перші та другі страви, а на вечір обов’язково п’ю козяче молоко – тільки не кип’ячене, а лише доведене до гарячого стану. І завжди в мене на столі мої улюблені круасани – невеличкі, м’якенькі, зі смачною начинкою. Якщо маю бажання – можу випити грамів 50 домашнього вина або горілки. Головне правило – у всьому знати міру. А ще - жити у мирі і злагоді з людьми.
На завершення голова Затишанської ОТГ Геннадій Топольницький розповів, що вже другий рік в громаді діє програма «Ветеран». Нею, зокрема, передбачено так звані премії за довголіття: мешканці, які прожили 90 і більше років, щомісяця отримують по одній тисячі гривень в місяць. А ті, хто досяг 80-ліття і більше – по 200 грн. Найближчим часом громада має намір переглянути розмір цих виплат у бік збільшення.
Крім того, на дні народження довгожителів також передбачено придбання добротних подарунків. Наприклад, Олені Іванівні Малєвській у минулому році презентували електром’ясорубку, а цього року – мультиварку.
Загалом, фінансування цієї програми обходиться місцевому бюджету в 432 тисячі гривень на рік. Старенькі оцінили таку турботу влади і дуже дякують за матеріальну підтримку свого довголіття.
На знімку: Олена Малєвська у колі гостей
Рубрика:
Выпуск:
Автор:
